посвідка

посвідка
-и, ж.
Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить короткі відомості про кого-небудь; посвідчення.
••

По́свідка на прожива́ння заст. — документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь.

По́свідка про осо́бу — документ, у якому записано основні відомості про його власника, а саме: прізвище, ім'я та по батькові, рік і місце народження, національність, місце проживання і т. ін.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "посвідка" в других словарях:

  • посвідка — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • посвідчення — я, с. 1) Дія за знач. посвідчити. 2) Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить стислі відомості про кого небудь; посвідка. •• Посві/дчення про відря/дження документ, що дається особі, яка виїжджає кудись для виконання якого… …   Український тлумачний словник

  • довідка — (документ з короткими відомостями про когось / щось, підтвердженням якогось факту), посвідчення, посвідка, свідоцтво …   Словник синонімів української мови

  • легітимація — Легітимація: визнання чи підтвердження законності якого небудь права або повноваження; документ, який підтверджує це право або повноваження, встановлення особистості, особове посвідчення [37] посвідчення особи, посвідка про особу, узаконення [46… …   Толковый украинский словарь

  • скрипт — Скрипт: посвідка, рукопис [46 1] розписка, вексель [47] рукопис [49;50,IV,VI,XX] Та про се прошу Вас не забувати 1) про дальший скрипт Клоустона, 2) про дальший скрипт Фірдоусі [XX] рукопис, письмо, посвідка, зобов язання [44 1] рукопис, текст… …   Толковый украинский словарь

  • Украинизация — Эта статья находится в режиме поиска консенсуса. В настоящее время вокруг статьи происходит сложный конфликт участников, из за которого администраторы перевели её в особый режим. Существенные правки …   Википедия

  • легітимаційний — а, е, юр. Стос. до легітима/ції. •• Легітимаці/йна ка/рта діал. посвідка про особу …   Український тлумачний словник

  • особа — и, ж. 1) Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»