посвідка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
посвідчення — я, с. 1) Дія за знач. посвідчити. 2) Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить стислі відомості про кого небудь; посвідка. •• Посві/дчення про відря/дження документ, що дається особі, яка виїжджає кудись для виконання якого… … Український тлумачний словник
довідка — (документ з короткими відомостями про когось / щось, підтвердженням якогось факту), посвідчення, посвідка, свідоцтво … Словник синонімів української мови
легітимація — Легітимація: визнання чи підтвердження законності якого небудь права або повноваження; документ, який підтверджує це право або повноваження, встановлення особистості, особове посвідчення [37] посвідчення особи, посвідка про особу, узаконення [46… … Толковый украинский словарь
скрипт — Скрипт: посвідка, рукопис [46 1] розписка, вексель [47] рукопис [49;50,IV,VI,XX] Та про се прошу Вас не забувати 1) про дальший скрипт Клоустона, 2) про дальший скрипт Фірдоусі [XX] рукопис, письмо, посвідка, зобов язання [44 1] рукопис, текст… … Толковый украинский словарь
Украинизация — Эта статья находится в режиме поиска консенсуса. В настоящее время вокруг статьи происходит сложный конфликт участников, из за которого администраторы перевели её в особый режим. Существенные правки … Википедия
легітимаційний — а, е, юр. Стос. до легітима/ції. •• Легітимаці/йна ка/рта діал. посвідка про особу … Український тлумачний словник
особа — и, ж. 1) Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.… … Український тлумачний словник